Як допомогти дитині набути асертивності

Асертивність – мистецтво озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги.                                                                         У наші дні багато батьків борються із проявами як агресивної, так і пасивної поведінки своєї дитини. Агресивна дитина буде штовхати, бити, кричати й ображати інших дітей, щоб досягти бажаного, у той час як пасивна дитина буде дозволяти іншим робити з нею так, як їм хочеться, при цьому не заперечуючи. Жодна із цих моделей поведінки не є сприятливою в довгостроковій перспективі на відміну від асертивності*, яка є мистецтвом озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги.                                                                      Пропонуємо одинадцять способів того, як можна допомогти дитині набути асертивності.                                                                                            1. Самооцінка. Діти з високою самооцінкою знають, як відстоювати свої права. Вони рідко бувають задираками та вміло справляються з хуліганськими витівками. Якщо ми як батьки зможемо сформувати в наших дітей здорову самооцінку та впевненість у собі, вони стануть проявляти асертивність природним чином.                                                                                                                                                                            2. «Ні» догоджанню одноліткам. Іноді діти намагаються наслідувати своїх друзів і догоджати їм. Це природно, але ви повинні заохочувати дитину казати й робити те, що вона вважає за потрібне. Поясніть дитині, що навіть якщо вона не згодна зі своїми друзями, то все одно, як і раніше, їм цікава. Якщо ні, тоді вони не є її друзями.                                                                                                                                                           3. Заохочуйте сором'язливу дитину висловлюватись. Коли діти соромляться, вони ухиляються від заперечень, особливо, коли хтось поводиться з ними некоректно. Їм зовсім не треба ставати екстравертами, але вони повинні вміти постояти за себе. Скажіть дітям, щоб вони впевнено та спокійно розповідали про те, чого вони не люблять і не приймають.                                                                                                             4. Нехай вирішує дитина. Часто ми вважаємо більш ефективним прийняття рішень за наших дітей, але іноді нам треба не тільки дозволяти їм висловлювати свою думку, а і спонукати їх до цього. Ставте дітям відкриті запитання, щоби стимулювати їхнє незалежне мислення. Нехай діти знають, що не буває тільки однієї правильної відповіді. Це допоможе їм поважати свою власну думку.                                               5. Навчіть дитину шанобливо висловлювати свою думку. Часто ми висловлюємо свою думку таким завзятим і ворожим чином, що це завдає болю або ображає почуття інших людей. Асертивна людина розуміє, що її думку можуть почути та зрозуміти тільки тоді, коли вона висловлена тактовно, з повагою. Агресія провокує агресію. Асертивність передбачає озвучування вашої точки зору без обмеження почуттів іншої людини. Це те, що ми, батьки, повинні повторювати дітям знову і знову.                                                                                                                6. Будьте прикладом для наслідування. Якщо ви ставитесь до людей і ситуацій агресивно або пасивно, ваші діти будуть наслідувати ваш приклад і не зможуть набути навички асертивності. Якщо ви при дитині скаржитесь на погане обслуговування, постарайтесь бути позитивним прикладом, розмовляйте ввічливо й шанобливо. Поясніть дитині, що в житті дуже важливо відстоювати свої інтереси, але при цьому агресія не є доречним засобом для досягнення цієї мети.                                                                                                                                      7. Поважайте розбіжності. Усі ми часто змінюємо свою думку або утримуємось від заперечення для досягнення миру. Навчіть дитину, що це нормально, якщо кохана або інша людина буде не згодна з нею. Поясніть, що кожний думає й відчуває по-своєму, і неможливо дійти згоди з усіма. З іншого боку, треба навчити дитину казати «Ні». Вона повинна знати, що шанобливо та впевнено казати «Ні» будь-кому – це абсолютно нормально. Це допоможе дитині набути навички ефективного спілкування в особистих і професійних ситуаціях та уникнути м'якотілості, яка дозволяє іншим робити з людиною те, що вони хочуть.                                                                                                                          8. Послідовність. Коли ми кажемо нашим дітям не робити що-небудь, то вчимо їх, що є фізичні й емоційні кордони, які треба підтримувати для їхньої власної користі та користі інших людей. Коли ви кажете дитині, що вона може подивитися телевізор тільки півгодини, дотримуйтесь ваших слів. Це навчить її робити те ж саме. Послідовність у дотриманні кордонів навчить дитину не дозволяти іншим робити з нею все, що їм хочеться.                                                                                                                                                                                                           9. Поважайте непокору. Послідовність у підтримці дисципліни має вирішальне значення для виховання. Однак у міру дорослішання діти часто борються за деякі права, що дозволяють їм відчувати свою автономію. Вони чинять опір вашим правилам і сердяться, коли ви тиснете на них. Не гнівайтесь. Настає час, коли батьки повинні бути проникливими та дипломатичними. Наприклад, ви можете обговорити, чому дитина не хоче вимкнути телевізор відповідно до правил. Після довгих переговорів, якщо вона буде як і раніше непохитна, скажіть їй, що вона повинна вимкнути його через півгодини. Дуже важливо іноді дозволяти дітям проявляти незалежність, коли вони відстоюють свою автономію, інакше вони будуть утримуватись від висловлювання своєї думки чи бажання, тому що боятимуться вашого несхвалення або відчуватимуть себе безсилими, що може мати негативний вплив на їх поведінку в інших ситуаціях, коли треба проявити асертивність.         10. Конструктивна критика. Дітям іноді властиво не погоджуватися зі своїми батьками або робити те, що батькам не подобається. Якщо ваша дитина ниє, коли ви просите її виконати певні домашні обов'язки, не кажіть їй, що вона погана. Це не має сенсу й засмутить її. Замість цього, коли вона буде нити, скажіть їй, що ви не можете зрозуміти, що вона каже, що є кращий спосіб спілкування, що даний спосіб неприйнятний. Це буде стимулювати дитину висловити свою попередню думку, але конструктивним і поважних чином.                                       11. Закликайте логіку. Діти набагато розумніше, ніж ми думаємо. Якщо ви аргументуєте їм причини, за якими вони повинні дотримуватись певних правил, вони з готовністю будуть дотримуватись їх. Пояснюючи вашій дитині правила, ви даєте їй зрозуміти, що ці правила не є вашою забаганкою.                                                                                                                                                                                                                    Ефективне управління своїми емоціями є природним наслідком асертивності. Допомагаючи дітям набути цієї якості, ми не тільки допоможемо їм уникнути знущання та глузування однолітків, а й ролі задирак і розбишак, а також допоможемо знизити прояви непотрібної агресії у світі та зміцнимо культуру поваги й толерантного ставлення до чужої думки.                                                                                         *Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунку до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

                                 РЕЛАКСАЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Релаксація – це зняття психологічної напруги, яке долає стрес шляхом разслаблення. Релаксаційні вправи дозволяють дитині опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

Вправа «Лимон»                                                                                                                                                                            Опустіть руки вниз і уявіть собі, що в правій руці знаходиться лимон, з якого потрібно вичавити сік. Повільно стискайте як можна сильніше праву руку в кулак. Відчуйте як напружена права рука. Потім киньте лимон і розслабте руку. Виконайте цю ж вправу лівою рукою. Виконання вправи може супроводжуватися віршем -інструкцією:

Я беру лимон в долоню

Відчуваю, що круглий він.

Злегка я його стискаю -

Сік лимонний вижимаю.

Все в порядку, сік готовий.

Я лимон кидаю, руку розслабляю.

«Золота рибка»                                                                                                                                                                                                                                    Заплющіть очі .Уявіть себе біля моря, біля чистої прохолодної води. Тиша. Хвилі ледь-ледь хлюпочуться біля берега. А у воді рибки плавають. Вода така прозора, що всіх рибок видно. Серед них є і золота. Діти, якою ви уявляєте золоту рибку? (Відповіді) 

«Аквапарк»                                                                                                                                                                              Заплющіть очі. Відведіть руки назад і складіть за спиною у «замочок». Зведіть лопатки. Повільно прогинайте спину назад. Зупиніться. Станьте рівно. Розслабте м'язи. Уявіть себе в аквапарку. Багато свіжого повітря й води. Простежте очима за уявним водоспадом. А тепер ви опускаєтесь водяною гіркою. Зупиніться. Повільно розплющте очі. Сідайте. Повільно переведіть погляд угору, вниз, потім навпаки. Повторіть тричі.

«Лісова галявина»                                                                                                                                                                           Дітям дається інструкція: «Сядьте зручніше, закрийте очі. Уявіть, що ви лежите на гарній галявині. Глибоко вдихніть і повільно видихніть, хай усе напруження спаде. Всюди зелена трава, вдалині великий ліс, співають пташки. Ви відчуваєте, яка тепла земля. Світить яскраве сонечко. Один теплий промінь впав на ваше обличчя. Обличчя стало теплим і розслабилось. А промінь світла пішов гуляти далі по вашому тілу. Вам добре і приємно грітися на сонечку. Всюди зелена трава, вдалині великий ліс, співають пташки. Ви відчуваєте, яка тепла земля. Земля дає вам силу і впевненість. Глибоко вдихніть і повільно видихніть, хай усе напруження спаде. Ще раз вдих і видих… На рахунок п'ять ви повернетесь назад. Один – ви відчуваєте, як добре лежати і відпочивати. Два, три, чотири – у вас відкриваються очі, п'ять – ви повертаєтесь до уроку повні сил і впевненості.»

«Чарівний сон»                                                                                                                                                                               Дитині пропонується заплющити очі та під словесний супровід дорослого уявити собі усі події.                                                                                                                                                              Віки опускаються, повіки стуляються,

Сном чарівним засинаємо і у сні відпочиваємо

Гріє сонечко в цей час, ручки й ніжки теплі в нас.

Добре нам відпочивати (звучить тиха, лагідна музика)

Але час уже вставати.

Потягнулися, усміхнулися.

До нових зустрічей!

«Оленята»                                                                                                                                                                                       Дитині пропонується заплющити очі та під словесний супровід дорослого уявити собі усі події.

Ми маленькі оленята,

Ми гуляємо в долині.

Плечі рівно слід тримати,

Ну, а руки – на коліна.

А тепер одну хвилину

Оленятко відпочине...

Ручки в нас легкі та вільні...

Пальцям час відпочивати

Дихаємо рівно, глибоко, спокійно

«Кішечка»                                                                                                                                                                                            Дитині пропонується заплющити очі та під словесний супровід психолога уявити собі усі події.

Сидить кішка на вікні, кігтики точить,

Дуже гострі щоб були, мабуть, кішка хоче.

Ой, які у кішки є м'якенькі лапки,

А в тих лапках до пори дрімають царапки.

Кішка спить...

«Чарівний сон»                                                                                                                                                                                  Дитині пропонується заплющити очі та під словесний супровід дорослого уявити собі усі події.

Повіки спати хочуть,

Заплющуються очі...

Ми тихо засинаємо,

У сон ми поринаємо.

Гріє сонечко сильніше,

Відпочинимо у тиші...

Всіх нас огортає спокій,

І ласкавий, і глибокий.

«Сонячний зайчик»                                                                                                                                                                                Дитині пропонується заплющити очі та під словесний супровід психолога уявити собі усі події.                                          Психолог: - Сонячний зайчик зазирнув тобі в очі. Заплющ їх. Він побіг далі по обличчю, ніжно погладь його долонями: на лобі, на носі, на ротику, на щічках, на підборідді. Погладжуй ніжно, щоб не злякати. Погладь голову, шию, руки, ноги… Він скочив тобі на животик – погладь його там. Сонячний зайчик любить тебе, подружися з ним.